Бути власником собаки і жити у місті – завдання із зірочкою для кожного пет-перента. Відповідальність кожного з нас – виховати улюбленця так, щоб йому було спокійно і затишно на прогулянках серед людей, міського транспорту, шуму і натовпу. Водночас це і турбота про наш особистий комфорт у соціумі. Адже так приємно прогулятися містом з пухнастим компаньйоном, насолоджуючись пейзажами, та міськими ритуалами – горнятко запашної кави на терасі пет-френдлі кав’ярні, посилки з пошти, отримати або відправити, прогулянка парком, де повно бігунів, велосипедистів, діток на кожній галявинці.
Для того, щоб усі ці враження не справляли стресу ні людям, ні собакам, і були дійсно приємними клопотами містянина з повідцем у руках, вихованням «міського собаки» маємо займатися щодня, ретельно, дотримуючись правил утримання тварин у місті.
Що має знати і уміти міський собака?
Набір навичок собаки у місті невеликий, але потребує ретельного відпрацювання. Команди мають виконуватися надійно і з першого поклику, а реакції взаємодії із власником, доведені до автоматизму.
Команда «До мене». Хоча у місті майже немає місць, де собака може вільно бігати без повідця, потреба має бути задоволеною на щоденній основі, а отже і підклик має бути відпрацьованим на усі сто відсотків.
Витримка у позиціях сидіти і/або лежати. Вміння зупинитися, зафіксуватися і почекати не тільки потрібна для комфортного повсякденного побуту з чотирилапим, але й допомагає самому собаці зібратися, заспокоїтися, сконцентруватися на власнику. А ще – це чудові світлини на фоні міських пейзажів. Важливо: законом заборонено лишати собаку без нагляду! Така тварина автоматично вважається безпритульною, і може бути відправлена до притулку (у кращому випадку).
Команда «Поруч» і спокійне поводження на повідці. Звичайно, ми не ходимо містом тільки у позиції «Поруч», але пройти зустрічних, повз натовп, через дорогу, дуже зручно, коли пес тримається близько до власника. Про собак-паровозів будемо говорити в окремому дописі, а тут лише згадаємо, що привчати собаку до провислого повідця потрібно з першого виходу на вулицю. Навичка закріплюється дуже швидко, а потім дуже важко перевчається, тому зверніть на це увагу с першого виходу з цуценям на вулицю.
Намордник. Кожен чемний пес у місті, навіть малесенький і гарнесенький, має вміти мати на носі щось, що можна ідентифікувати як намордник, і ставитися до цього нейтрально.
Соціалізованість. Це означає, що собака має спокійно ставитися до всього із чим стикається на вулиці. Це і є собачий і ваш комфорт на прогулянках, і це найважливіший пункт з усього переліку.
Саме тому у нашому клубі курс «Міський собака» проводиться у групах, що дає змогу імітувати соціальні контакти, а заняття проходять не тільки на майданчику, а й в умовах міста, де вчимо собак саме правильно реагувати на подразники, а власників – допомагати вихованцям це робити.
З чого почати виховання міського собаки?
З першого виходу із цуценям на вулицю. Кожна прогулянка з собакою – чудова можливість практикувати навички та соціалізувати вихованця.
Приготуйтесь до того, що перший час ваші прогулянки не будуть схожі на ті картинки, які ви собі малювали, беручи собаку. Осінній парк або весняні квітучі луки поки що лишатимуться у фоні, а уся ваша увага має бути зосереджена на процесі взаємодії з собакою. Варто зараз витратити цей час та зусилля, щоб потім насолоджуватися прогулянками з вихованим собакою. Тримати у фокусі потрібно абсолютно усю поведінку собаки, і постійно давати зворотній зв’язок – чи це добре чи погано. Тут у пригоді стане корм або ласощі та система маркування поведінки (маркери «так» і «ні»).
Бути «увімкненим» у собаку протягом усієї прогулянки – досить серйозний скілл і для самого власника. Цьому треба вчитися за кожного виходу із собакою, доводячи до автоматизму власні реакції. Чим вчасніше і чіткіше ми маркуємо поведінку собаці, тим швидше і легше йому нас зрозуміти. Клікер-тренінг – є по суті маркуванням позитивної поведінки. Про це можна почитати ось тут.
Розвинути власну спостережливість і вміння бачити собачу поведінку допомагає відвідування групових занять, під час яких інструктор-кінолог коментує роботу кожного з учасників. Наприклад, під час перевірки домашнього завдання або відпрацювання нових вправ. Бачити чужі помилки допомагає зрозуміти і свої власні, що значно пришвидшує процес навчання пари собака і власник.
Соціалізація – найважливіший внесок власника у виховання улюбленця. Можна не вчити Сидіти, Лежати, але познайомити зі світом людей, у якому тварині доведеться жити є обов’язковим завданням. На жаль, відкладати цей процес не можна. Чим пізніше собака починає знайомитися з оточуючим середовищем, тим складніше і довше йде процес. Більше про соціалізацію читайте тут.
Як зробити життя собаки у місті щасливішим?
Знайомте собаку зі своїм світом якомога найраніше, щоб мати час і можливість робити це комфортно та ефективно.
Напрацюйте ваші спільні ритуали для прогулянок, щоб більшість дій були звичні і зрозумілі усім учасниками процесу. Якщо зустрічаємо собак, робимо так, якщо назустріч бігуни, робимо ось так, якщо злякалися гучного звуку, біжимо до власника, а не деінде.
Наповнюйте прогулянки спільними цікавими заняттями. Грайтеся разом з собакою у перетяжки, хованки, пошукові ігри, вчіть веселі вправи, відпрацьовуйте базові навички у різних нових місцях, відвідуйте нові місця, робіть селфі на пам’ять.
Спостерігайте за поведінкою улюбленця у різних ситуаціях, щоб розуміти його поклики і вміти допомогти впоратися зі складними ситуаціями.
Відвідуйте заняття з кінологом, розвивайте свій талант дресирувальника і таланти свого чотирилапого напарника.
Гарних прогулянок!
