Про розвиток цуценят ми розповідали у попередньому дописі «Критичні періоди розвитку».
У цьому ж хочемо на прикладах показати, як саме використовувати цю інформацію на практиці із вашим цуценям.
Навіщо потрібна соціалізація собаки?
Часто можна почути такі питання від власників цуценят, як «Навіщо моїй собаці якась там соціалізація, якщо я не збираюся з нею (підкреслити актуальне) гуляти поза межами власної присадибної ділянки / займатися серйозним дресируванням / ходити на виставки / виступати на змаганнях?
Насправді, навіть якщо власник не проведе із собакою заходів із соціалізації, собака зробить це сама, на власний розсуд у зручний для неї спосіб. Такий собака зазвичай перетворюється або у місцевого тирана, якого побоюються навіть власники, або у суцільного боягуза, що й від власної тіні втрачає свідомість.
Мета справжньої соціалізації полягає у тому, щоб собака почував себе комфортно у різних життєвих ситуаціях, і щоб поруч із таким собакою було зручно власникам та його оточенню.
Соціалізація – це процес напрацювання навичок, необхідних собаці для нормального спокійного існування в соціумі серед людей, собак, та інших суб’єктів та об’єктів в оточенні, адаптація до типових життєвих ситуацій.
Соціалізований собака у місті – це спокійна тварина, яка нейтрально ставиться до найрізноманітніших подразників, як то звуки техніки, транспорту, галас натовпу, присутність сторонніх людей, собак, котів, пташок та білочок, дітей, бігунів, велосипедів тощо. Більше того, добре соціалізований собака чує і слухається власника на прогулянках, не агресує і не сахається у відповідь на появу і присутність будь-яких подразників.
Робота із соціалізації собаки є невід’ємною складовою будь-якого процесу дресирування, хоч спортивного, хоч побутового. Навіть добре натренований собака без соціалізації не матиме можливості проявити себе поза місцем дресирування.
Коли починати соціалізацію цуценят?
Соціалізація починається із першого кроку вашого цуценяти у новому домі. Правила, за якими собака житиме усе життя, закладаються з самого першого дня знайомства із власником.
Якщо говорити про вік, то, наприклад, у два місяці щеня ще не здатне осягнути усе оточення разом, тому легше і простіше сприймає усе нове, що зустрічає на своєму шляху, соціалізація проходить м’яко і природньо. А от з моменту зміни зубів з молочних на постійні починається так званий період страхів, який може тривати до півроку. У цей період слід з розумінням ставитися до таких реакцій, адже психіка щеняти ще дуже незріла, і потребує часу на відновлення.
Заняття з соціалізації слід проводити регулярно, потроху збільшуючи інтенсивність навантажень. Одного разу на тиждень вийти «в люди» буде не достатньо, і навіть шкідливо, через різку зміну звичної картини світу і величезну інтенсивність подразників.
Організовуючи роботу з соціалізації цуценятка, пам’ятайте про основні правила:
– Поступово нарощувати різноманітність та інтенсивність подразників
– Підкріплювати бажану поведінку, та ігнорувати небажану
– У нових місцях повертатися на крок назад у вивченні базових навичок
– Не очікувати одразу відмінного результату
– Слідкувати за власним емоційним станом, бути спокійним та врівноваженим
Як організувати процес соціалізації щеняти?
Пропонуємо умовну схему, як може бути побудований процес адаптації та соціалізації цуценятка.
Перша прогулянка відбувається уже в перший день появи цуценя в новому домі. Звичайно, якщо карантин по щепленнях завершено (про що ще скажемо згодом). Виходимо обов’язково на повідку і обмежуємося територією власного двору, хоч приватного будинку, хоч багатоповерхівки.
Головне завдання такої прогулянки – познайомити малюка з тим оточенням, яке він відвідуватиме найчастіше. Немає сенсу тягти собаку насильно по всьому периметру, просто слідуємо за цікавістю собаки, підходимо до об’єктів, що привернули його увагу. Час від часу даємо цуценятку смаколик, привертаючи його увагу до себе. Заохочуємо цуценя до контакту не у момент його активного дослідження чогось, щоб не створювати зайвий конфлікт бажань.
Якщо якийсь об’єкт наполохає цуценя, є два шляхи розвитку ситуації. Можемо підбадьорити ініціативу собаки, і почавши разом взаємодіяти з об’єктом – торкнутися, погратися. Якщо реакція занадто бурхлива, слід облишити та повернутися до цього об’єкту наступного разу, за спокійніших обставин. Не варто з першої ж прогулянки знайомити свого цуценятка з іншими тваринами, в тому числі собаками. До цього ще дійдемо згодом.
Перша прогулянка триватиме 10-15 хвилин, після чого цуценятко спатиме, стомлене новими враженнями.
За кілька прогулянок розширюємо обрії, йдемо у сусідні двори або на спокійну вулицю, досліджуючи все нові і нові речі по дорозі. Уважно слідкуємо за реакціями цуценяти. Якщо реакція на щось нове спокійна, настрій бадьорий, видаємо смаколик. Якщо щось налякало або збентежило, проходимо повз, і повертаємося до цього місця наступного разу. Якщо цуценятко загалом демонструє ознаки стресу, проситься на ручки, скавучить, присідає, повертаємося до вже знайомого двору на найближчі кілька прогулянок, аж він почне спокійно себе поводити у вже знайомих обставинах.
Зазвичай вистачає двох тижнів таких щоденних прогулянок, щоб цуценя могло спокійно гуляти на поводку біля власника в більш менш знайомих місцях, на вулиці біля машин, у парку в звичайний не святковий день.
Якщо за перші тижні прогулянок цуценятко вже звикло отримувати смаколики від власника, і весело відгукується на його поклик, можна починати знайомитися з живим оточенням – людьми та іншими тваринами.
Пам’ятаємо, що у другому періоді нормальним явищем є лояльне ставлення усіх цуценят до сторонніх, тому не варто переживати. Перед знайомством обов’язково запитайте дозволу людини «познайомитися» і попередьте якої поведінки очікуєте – чи можна вашого собаку обіймати цілувати, чи вистачить спокійно почесати за вушком. Щойно перший ажіотаж від знайомства спаде, одразу переключаємо цуценя на власника за допомогою клички, радісної інтонації та смаколика. Все ж таки власник має бути більш цікавим та бажаним, ніж будь-хто сторонній.
Контакти цуценя з іншими собаками – обов’язкова частина його соціалізації, адже спілкування із собіподібними є однією із свобод тварини. Однак, відпускати щеня «побігати» варто лише тоді, коли вже напрацьований контакт із власником, і цуценя весело прибігає на поклик за черговим смаколиком. Із обережністю слід поставитися до вибору партнерів для цуценячих ігор. В ідеалі це може бути цуценя приблизно того ж віку і розміру. Обов’язково запитуйте у власника, чи можна «познайомити» собачок, перш ніж підводити ніс до носа свого цуценя до невідомого собаки, ризикуючи цим самим носом.
Загалом, до півроку цуценя має познайомитися з якомога більшою кількістю людей, тварин та обставин, з якими буде стикатися у подальшому житті. Усі види транспорту, парки, жваві вулиці, ярмарки з натовпом, вокзали, дресирувальні майданчики з купою собак, усе це має бути звичним для вашого собаки, щоб той почував себе комфортно поруч із власником будь-де і будь-коли, а вам було приємно і спокійно на прогулянках зі своїм чотирилапим.
Особливості ранньої соціалізації
Традиційно вважається, що «віконечко» для соціалізації цуценят закривається після п’яти-шести місяців, і тому дуже відповідальні власники часом занадто завзято беруться до справи ранньої соціалізації щеня. Намагаючись встигнути показати цей світ малюкові, ми часом забуваємо, що психіка щеняти ще дуже вразлива, і фізично не в змозі осягнути увесь спектр інформації, що надходить протягом цілого дня.
Відвідувачі Курсу для цуценят часто кажуть про те, що після першого заняття цуценятко проспало цілий день до вечора, навіть не підняло балагану перед нічним сном, як зазвичай. Саме така ментальна втома потребує турботи і уваги з боку власника. Вкрай важливо дотримуватися «інформаційної гігієни», даючи цуценяті час на повноцінний відпочинок. Інший важливий аргумент для такого відпочинку є той факт, що найкраще запам’ятовування нового відбувається не під час занять, а саме після них, під час повноцінного сну.
Відслідковуйте момент, коли цуценя подає сигнали перевтоми, починає бути дратівливим, занадто збудженим, «засинає на ходу». Давайте малюку час на відновлення. Більше про організацію місця для відпочинку вдома читайте тут.
Рання соціалізація цуценя чи карантин після щеплень?
З одного боку, чим раніше ми почнемо соціалізувати цуценя, тим легшим і простішим буде подальший процес виховання улюбленця. З іншого боку, ми ні в якому разі не можемо ризикувати фізичним здоров’ям тварини. Як же поєднати ці два важливих аспекти життя цуценяти?
Щоб не гаяти часу під час карантину, маємо ідеальний момент для підготовки цуценяти до першого виходу на вулицю:
1) Привчаємо щеня до його імені. Дуже весело гратися зі щеням вдома, гукаючи його до себе з різних кінців дому. Так ми створюємо той самий контакт, який знадобиться нам на першій і усіх наступних прогулянках, щоб переключати собаку з подразників на себе
2) Привчаємо щеня до амуніції, на якій ми вийдемо на першу прогулянку. Це нашийник, повідок, шлея, собачий одяг тощо. Щодо одягу і привчання до нього читайте тут.
3) Привчаємо цуценя залишатися вдома наодинці. Починаючи від однієї хвилинки, поступово залишайте малюка самого зараз, щоб потім не мати клопоту з дорослим собакою, який навіть уявити собі не міг, що ви можете піти з його життя, і невідомо коли повернутися – за мить, чи аж після робочого дня.
4) Багато-багато граємося із цуценям, використовуючи іграшки, щоб малеча вчилася по-перше, не кусати вас за руки та ноги, і по-друге, розвивалася любов до іграшок, яка знадобиться пізніше у процесі дресирування і соціалізації.
Курс для цуценят у клубі MaliGuards присвячений в тому числі тому, щоб призвичаїти цуценят співпрацювати із власником у присутності інших собак і людей, допомогти власнику і щеняті знайти спільну мову, що є основою для якісної соціалізації, а отже, комфортного і щасливого життя.
