На просторах інтернету кочує цікава історія про те, як бігль на ім’я Бадді провів наодинці, без господарів, 98 днів на острові Джерсі, що знаходиться в протоці Ла-Манш. Як так вийшло, спитаєте ви? Все досить тривіально, граючись разом зі своїми людьми на пляжі, Бадді вирішив вчинити, як справжнісінький бігль, тобто, втекти в пошуках пригод, а майже через 100 днів, його знайшли і врятували з безлюдного острова.
Невідомо напевно, правдива ця історія чи ні, але кожен, хто хоча б раз мав справу з біглями знають, що ці собаки дуже волелюбні і рідко здатні всидіти на одному місці довгий час, а отже, така ситуація, яка трапилася з бідним Бадді, справді могла статися.
Бігль – це активна, швидка і норовлива порода, до якої не так просто знайти правильний підхід. Вони досі використовуються як мисливські гончаки, які повинні вистежити і гнати дичину, супроводжуючи цей процес гучним, безперервним гавканням. Тобто, гарний гончий собака повинен мати гострий нюх, сильні лапи, за допомогою яких зможе бігти цілі марафони, переслідуючи здобич, і дзвінкий голос.
Однак, що є добре для мисливців, власників справжніх робочих собак, не завжди благо для звичайних господарів, які хочуть завести бігля – собачку середнього розміру з цікавим, завжди однаковим забарвленням, що складається з рудого, чорного та білого кольорів. І поки вони маленькі цуценята, їхні забавні ігри, переслідування всього, що тікає, і веселе тьохання зовсім не напружує, а навпаки розчулює і викликає щиру посмішку. Але, тільки-но вони трохи підростають, починають виявляти свою характерність і незалежність від господарів, простіше кажучи, поведінка, обумовлена породою, з’являються справжні складнощі.
Найчастіше, проблеми, з якими стикаються майже всі господарі підростаючих біглей, одні й ті самі: натягнутий повідець, постійне бажання втекти до чогось цікавішого, ніж нудний господар, який вимагає якісь “сидіти-лежати-стояти” та підбирання з землі всього, що погано і не дуже лежить. Звичайно, список може змінюватися і доповнюватися, але суть одна – здається, що біглів не так просто зацікавити співпрацювати з нами. Навіщо шукати ласощі у господаря, який змусить його ще й заслужити, якщо можна скористатися своїм чудовим нюхом та самостійно знайти щось їстівне на землі? Або навіщо переслідувати м’ячик у руках власника, якщо можна погнатися за песиком, що весело тікає, білочкою, котиком? Продовжувати можна нескінченно і це їх, насправді звичайна породна поведінка, створило і зміцнило стереотип, ніби бігли – дурні собаки, яких все життя доведеться вигулювати на короткому повідку і в наморднику.
Що ж, це твердження помилкове, точніше, не зовсім правильне. Звичайно, якщо з самого початку дозволяти своєму маленькому чортякові робити всі ці потворні речі і не робити ніяких зрушень у бік дресирування та виховання цуценя, то обов’язково, подорослішавши, він проявить свої породні якості у всій красі і вирішувати такі проблеми буде досить складно. Адже собака вже зрозуміла, що цікаво скрізь і з усіма, тільки не з господарем.
Але коли власники маленького бігля розуміють всю глибину відповідальності за нового хвостатого друга, вони починають навчання відразу, як тільки щеня з’являється в їхньому домі. Привчають до амуніції та клички, а також обов’язково йдуть до кінолога на дресирування, коли закінчується період карантину після щеплень.
Біглі – часті гості на майданчиках нашого клубу. Зазвичай, з ними не виникає більших проблем, ніж із собаками інших порід. Цуценята цієї породи активні, веселі шибеники, готові бігати годинами безперервно і з таким же задоволенням вони готові займатися зі своїми власниками, підбери тільки смачні ласощі. З цими хлопцями потрібно навчитися знаходити контакт і зробити це можна вибираючи лише такі методики, де використовуються ласощі, похвала та позитивні емоції. А навчати – здебільшого в ігровій формі, не застосовуючи насильства. Варто бути м’якими, але вимогливими та впевнено просувати свої правила гри, інакше біглі дуже швидко перестають звертати на господаря увагу та починають робити лише те, що вигідно їм.
Другий момент, що вводить у розпач деяких новоспечених власників цуценят бігля – це їхня величезна невичерпна енергія, яка часом так здається, ніколи не закінчується. І знову ми повертаємось до основного призначення бігля. Ці собаки вважаються однією з найдавніших порід, виведеної в Англії. Дехто вважає, що предки сучасних біглів беруть свій початок із Стародавньої Греції, звідки їх і завезли до Великобританії.
Їх використовували у полюванні, щоб заганяти дрібних звірів, на кшталт зайців та кролів. Тобто, з самого початку походження і до цього дня від біглів вимагається витривалість, швидкість, відмінна фізична форма і готовність бігти, поки швидкий і моторний заєць не впаде без сил. Тому очікувати, що такий собака, який буде більшу частину дня спати і проводитиме дозвілля на дивані, не можна.
Якщо ви не готові приділяти молодому собаці багато часу – гуляти на вулиці по кілька годин на день; влаштовувати спільні ігри один з одним, а не просто відпускати гратися з іншими хвостатими; навчати свого вихованця новим командам або повторювати старі в складніших умовах, тоді такий собака, на жаль, вам не підійде.
Але в умілих руках, у людини, яка повністю готова до всього, що може “викинути” цей енергійний, життєрадісний і дуже цікавий собака, бігль стане вихованим, відданим компаньйоном. А так само хорошим другом і товаришем у спільних пригодах, які будуть насолодою вам обом.
