“Ой, а що це таке на спині у вашого собаки?” Це питання чують часто власники такої породи, як тайський ріджбек.
Характерною ознакою є смуга на спині, шерсть якої росте у протилежному напрямку до решти шерсті і яка нагадує або стрілу, або гребінь дракона. Саме через це й взяли першу частину назви – рідж (гребінь), а друга як можна здогадатися через країну, яку вважають батьківщиною цих собак – Таїланд.
В’єтнам і Камбоджа також намагалися претендувати на тайців, але дослідження змогли довести, що в Таїланді вони були набагато раніше, ніж у цих країнах.
Порода Тайські ріджбеки – одна з найбільш унікальних у світі серед аборигенних порід. Крім того, ріджбеків відносять до собак-парій. Собаки-парії – це напівдикі тварини з невизначеним родоводом, прямими предками цієї породи були дикі собаки динго.
У тайських ріджбеків існує кілька назв: Тайці, ТРБ, Мах-Тай.
Історичним призначенням породи було полювання на оленів, кабанів, дрібних ссавців, гризунів та птахів. Цінували цих собак за самостійність і сміливість, адже ТРБ могли битися з отруйними зміями, щоб захистити себе і господаря.
Тайські ріджбеки дуже давня порода, але офіційно визнана була лише наприкінці двадцятого століття. Перші країни, які визнали породу – Таїланд та Японія. Міжнародна кінологічна організація FCI зареєструвала цю породу лише 1993 року.
Окремої уваги варто приділити дивовижним кольорам породи тайський ріджбек. Офіційно стандартом визнано чотири основні забарвлення: червоний, чорний, блакитний та ізабелла.
Червоне забарвлення є родоначальником, основним кольором породи, та найбільш популярним у Тайланді. Колір сонця і золота, за повір’ям, приносить удачу власнику такого собаки.
Цікавим фактом є те, що ріджбек – це не одна порода, а дві: родезійський ріджбек і тайський ріджбек. До загальних характеристик можна віднести лише частину назви породи, ріджбек, а також стрілу на спині. У всьому іншому, це зовсім різні породи, які мають відмінність у зовнішньому вигляді, характері, а також батьківщині та історії походження.
Однією з особливостей Мах-Тай можна назвати вроджену незалежність і впертість. У деяких представників тайських ріджбеків девіз по життю: «сам собі на думці». Якщо захочу, то зроблю, а як не хочу, то не буду. Спробуй знайди те, що мене зацікавить.
Щоб уникнути такої поведінки, займатися дресируванням цуценя потрібно з перших днів, як тільки він приїхав до вас додому. Якщо малюк ще не пройшов карантин, можна почати з базових команд “Сидіти”, “Лежати”, “Стояти”; привчання до клички і місця, грати іграшками, щоб направити енергію у мирне русло. Як тільки можна виходити на вулицю, краще звернутися до досвідченого інструктора-кінолога, який підбере найкращу методику та підкаже як знайти контакт та побудувати гармонійні стосунки із собакою. Якщо таєць відчує слабину у господарі, то може перестати підкорятися командам.
У тайських ріджбеків хороша пам’ять і високий рівень інтелекту. Ця порода добре навчається, але їм швидко все набридає, і тоді зацікавити собачку дуже складно. Тому навчання треба будувати на невеликій кількості повторень, 3-4 буде достатньо, і закінчувати потрібно на піку інтересу. Тоді Ріджбек буде з радістю підтримувати ваші правила і старатися за кожен шматочок.
Змінюйте місця тренувань і додавайте нові навички, чергуючи з елементами гри. Собаки добре працюють за ласощі, тільки потрібно мати при собі кілька варіантів, адже і до їжі вони швидко звикають і можуть зацікавитися. Тайці не люблять жорстких методів дресирування та сильних механічних впливів. Образу можуть запам’ятати і при нагоді помститися.
У роботі з цією породою ми неодноразово помічали, що деякі собачки по поведінці більше схожі на кішок. Іноді вони горді й незалежні, а через секунду це найніжніша тварина, яка треться об ніжку і просить ласки у господаря, а в очах читається «я на все готовий, тільки почуй за вушком».
Ще одним підтвердженням цього спостереження є те, що тайці не дуже люблять воду. Навіть у спектну пору року, намагаються обійти водойми.
Тайські ріджбеки часті гості у нас на майданчиках, і часто власники ставлять питання про страхи. За деякими представниками цієї породи можна спостерігати якусь боязкість і недовіру до зовнішнього світу. Саме тому соціалізацією цуценят треба займатися якомога раніше. Не варто тягти до року, далі буде важче. Ідеальним віком буде час із 3.5 до 6 місяців. Цей період дуже важливий знайомством з іншими собачками й людьми, і зовнішнім світом загалом. Для соціалізації не потрібно окремого часу, все можна поєднувати із щоденними прогулянками. Виходьте у різні місця, повертайтеся додому різними дорогами. Не бійтеся проходити повз людні та галасливі місця. Особливу увагу таким прогулянкам потрібно приділити тим власникам, які мешкають у приватних будинках.
Мах-Тай дуже активні та витривалі собаки. Для ріджбеків недостатньо пройтися на повідку, прогулянки повинні включати фізичні та інтелектуальні навантаження. Поєднуйте вихід на вулицю та заняття слухняністю.
Собаки породи ТРБ досить спортивні. Їм легко даються такі спортивні нормативи як «Собака-компаньйон», BH-VT, обожнюють трюкове дресирування, аджиліті.
Тайці підійдуть досвідченим власникам, які терпляче працюватимуть із собакою, не випереджаючи події. Поспіх у вихованні цієї породи призведе лише до впертості з боку Ріджбека.
Собаки добре уживаються з дітьми, кішками та іншими домашніми тваринами, але не варто залишати їх наодинці з гризунами, адже тайці мисливці та інстинкт може взяти гору. На вулиці можуть ганятися за птахами та чужими кішками.
ТРБ чудові компаньйони, які гостро переживають розлуку з господарем, тому тайці не підходять людям, у яких щільний робочий графік. Собаці хочеться завжди бути з людьми і бути в курсі подій. Порода підходить для життя в будинку чи квартирі. У жодному випадку не можна допускати, щоб тайці жили у вольєрах на постійній основі, вони дуже погано переносять холод. Мах-тай має коротку шерсть без підшерстка, тому взимку їх потрібно одягати, щоб уникнути застуди.
У нашому клубі ми часто працюємо з тайськими ріджбеками, знаємо їх особливості, і допомагаємо господарям порозумітися зі своїми вихованцями.
