Бультер’єр – перш за все бійцева порода собак. Здавна в Англії величезною популярністю користувалися усілякі види спорту, а по суті цькування тварин за гроші. Тут і бої биків, і ведмедів, півнів та собак. І оскільки собаки – доступніші тварини, ніж, скажімо, ведмеді, саме цей вид розваг був розповсюдженим довгі роки, аж поки парламент не заборонив ці жорстокі ігрища у 1835 році.
Затяті гравці, вибираючи собаку, цінували в ній єдину якість – хоробрість, під якою розумілася винятково витривалість тварини. Були використані всілякі схрещування, але з погляду бійцівських якостей найбільш успішним виявилося змішання тер’єра з бульдогом. Слід розуміти, що в ті часи поняттям «тер’єр» називався будь-який собака, здатний зловити і вбити хижу тварину. А бульдог був значно міцнішої статури, з більш потужною головою, широкими грудьми, присадкуватий, а за характером більш живий, активний, грайливий. У сучасних бультер’єрах досі можна бачити прояви цих двох, по суті, протилежних типів собак.
Після заборони боїв розведення породи бультер’єр сфокусувалося на зовнішності собак, тому що сміливі тварини всіх мастей та окрасів як компаньйон все одно користувалися популярністю.
Окрема історія появи у білих бультер’єрів. Досвідчений селекціонер, Джеймс Хінкс, захотів надати породі особливої елегантності, створивши абсолютно білого бультер’єра. Для цього в суміш бульдога та тер’єра було прилито кров білого англійського тер’єру та далматина. Особливості характеру цих порід привнесли більш м’які манери в характер бультер’єра, більш елегантні обриси в його екстер’єр.
Сьогодні порода білий англійський тер’єр вважається зниклою. Її модифікація чорного забарвлення з підпалом зараз існує під назвою манчестерський тер’єр, а біле забарвлення зберігає в собі сучасний бультер’єр.
Розвиток породи бультер’єр – сімейна справа кількох поколінь, дітей та онуків Джеймса Хінкса. Тільки після першої світової війни, коли породою займався вже онук, Карлтон Хінкс, бультер’єр закріпив характерну форму голови з опущеною мордою.
Саме ця особливість – опущена морда, досі є каменем спотикання у розведенні породи бультер’єр. У гонитві за красою заводчикам доводиться лавірувати в пошуках гармонійного поєднання грубого бульдога, живого тер’єра, далматина, і спроб не втрачати «голову».
У 1862 році на виставці в Лондоні Хінкс виставив першого представника своєї породи – сніжно-білу суку бультер’єра на ім’я Пусс. Хейтери, як би їх назвали сьогодні, запропонували парі на 5 фунтів і ящик шампанського, що Пусс не впорається з класичним метисом тер’єра і бульдога на рингу в бою. Пусс билася і вбила суперника, вийшовши з бійки без жодної мітки. Так нова версія бультер’єра здобула свою популярність. Хоробрість і витривалість білого бультер’єра здобула славу по всьому світу.
Чесноти характеру собаки породи бультер’єр – хоробрість, доброта, грайливість. Бультер’єр чудово уживається в міській квартирі та в приватному будинку; любить тепло та комфорт, але з радістю візьме участь у ігрищах з господарем у будь-яку негоду, хоч у дощ, хоч у сніг. Як пише автор книги «Все про бультер’єра» Том Хорнер, «Він буде доводити вас до сказу так само часто, як і до стану захоплення своїми витівками, давати відсіч вашим найсерйознішим докорам черговою порцією клоунади, щоб змінити ваш гнів на сміх. Поки у вас живе бультер’єр, ваше життя рідко буде нудним! І, звичайно, він вимагає великого розуміння.»
Фізичні здібності бультер’єра вражають – це надзвичайно сильний, атлетичний собака, здатний розвивати неймовірну швидкість, він більш швидкий та рухливий, ніж інші породи того ж розміру та комплекції.
Офіційно порода бультер’єр була прийнята Кеннел-клубом в 1933 році, маючи в стандарті різні забарвлення: білий, тигровий, рудий, чорний, палевий і навіть блакитний.
Виховання та дресирування бультер’єра.
З перших днів поясніть цуценяті правила життя у вашому будинку. Пам’ятайте: те, що не можна буде дорослому собаці, не можна і щеняті.
Організуйте малюку комфортне місце в будинку, де не буде протягів, і звідки він зможе бачити більшу частину житлової зони. Більше про організацію місця в будинку та привчання до нього читайте тут.
Поки щеня на карантині і не може виходити гуляти на вулицю, привчайте його до клички, нашийника, повідка, грайте з іграшками. Не дозволяйте цуценяті кусати вас за руки або імітувати охорону своїх речей. Перемикайте цуценя з деструктивної поведінки цікавішими речами – грою в перетягування канатика, де щеня майже завжди перемагає, і заразом вчиться приносити вам і віддавати речі без бою.
Бультер’єри – вроджено вперті, що змушує їх опиратися дисципліні та послуху протягом усього життя. Саме тому так важливо якомога раніше зайнятися дресируванням бультер’єру. Особливо корисними будуть заняття на дресирювальному майданчику в груповому форматі, де ваше цуценя матиме можливість навчитися правильно поводитися з іншими собаками, бути привітними або хоча б нейтральними в присутності сторонніх особин.
Привчайте щеня бультер’єра до ігор з іграшкою. Це вміння допоможе і в дресируванні, і в моціоні собаки. Грубі методи дресирування не ефективні для упертості бультер’єра, тому ігри з собакою – найкорисніше заняття для вашого щасливого спільного життя.
В іграх з однолітками слідкуйте уважно за найменшими проявами агресії, і припиняйте будь-які спроби бультер’єра затіяти бійку. Одного разу отримавши успішний досвід перемоги у бійці, бультер’єр шукатиме можливість повторити скоєне, адже любов до боротьби у нього в крові. У жодному разі не відтягуйте цуценя і не тягніть повідець, якщо помічаєте наростаючий ажіотаж у своєму собаці. Будь-яке напруження буде сприйнято собакою, як заохочення до бійки. Дуже часто зовні бультер’єр не виявляє жодних емоцій перед моментом нападу, ні радості, ні страху, тому важливо навчитися зчитувати емоції свого власного собаки і вчасно реагувати.
Якщо ваш дорослий бультер’єр атакував іншого собаку, не намагайтеся голими руками розтискати його щелепи. Страшилки про десятки атмосфер не такі вже й далекі від реальності. Основне завдання у такій ситуації – зафіксувати жертву, позбавити точки опори агресора (відірвати задні лапи від землі) та позбавити джерела кисню, перекривши дихальне горло сильним натисканням під горлом. Повідець на агресорі також повинен бути, щоб не допустити повторної хватки, коли нападник розтисне щелепи і відпустить потерпілого. Дотримуйтесь холоднокровності та техніки безпеки, щоб жодна з собак не змогла в запалі бою переключитися на ваші руки.
Привчання бультер’єра до намордника, і вигул на повідку в належних місцях є обов’язковими пунктами у вихованні та утриманні пристойного собаки.
Особливості утримання.
Цуценята бультер’єра зазвичай мають чудовий апетит. Варто використовувати це на прогулянках, привчаючи вихованця бути уважним до вас в умовах міста, відгукуватися за першим покликом, виконувати нескладні команди у присутності подразників за частину раціону.
До вигулу бультер’єра слід поставитися з усією серйозністю, адже не дивлячись на середній розмір, об’єм енергії в собаці зашкалює, і вимагає виходу за рахунок фізичних навантажень, дресирування, ігор із господарем. Приділяйте увагу фазам прогулянки, активній частині та заспокоєнню, щоб додому собака повертався стомлений і спокійний.
Зазвичай бультер’єр легко переносить зміни погоди, проте, враховуючи його коротку шерсть, рекомендується в сиру погоду і дощ витирати собаку насухо після прогулянок, а в мороз використовувати одяг для собак, щоб не переохолодити тварину. На заняття з дресирування в негоду можна брати з собою каримат або іншу підстилку, щоб вправи з витримкою виконувалися радісно.
Звертайте увагу на настрій та рівень активності бультер’єра, оскільки представники цієї породи рідко показують перші ознаки нездужання та стійко тримаються до розвитку вже серйозних симптомів. Вчасно звертайтеся до вашого ветеринара, не чекайте, що «само минеться». Довірте здоров’я вихованця професіоналам.
Аналогічно рекомендуємо поставитися і до вибору кінолога. В ідеалі фахівець повинен бути знайомий з особливостями характеру породи, знати як зацікавити впертого, мотивувати до взаємодії. Про особливості вибору фахівця з виховання та дресирування читайте тут.
