Типова ситуація, з якою дуже часто звертаються до кінолога власники молодих собак: півроку виховували і дресирували цуценятко, все було чудово, а з сьомого місяця собаку як підмінили. Що трапилося? Що ми зробили не так? Чому вчорашнє янголятко перестало нас бачити, біситься на вулиці, тікає, не слухається?
Зміни дійсно відбулися, але цілком природні. Дорослішання і розвиток у собак, як і у людей, відбувається стрибками, періодами, і саме про періоди розвитку цуценят до року цей допис.
Дослідженнями та класифікацією періодів розвитку собак займалися багато видатних вчених. Так, у роботі з генетики та соціальної поведінки різних порід собак в онтогенезі Скота і Фулера (Scott & Fuller, 1965), було встановлено, що окрім породних особливостей на здатність собак до успішного виконання тестів дослідження впливали і «некогнітивні» змінні, а саме рівень боягузтва.
Звичайно, визначити чіткі часові межі періодів розвитку для цілого виду тварин нереально, про що свідчать і дослідження, проведені, наприклад, на вовках. Висновки кажуть про те, що дуже багато залежить від кожної конкретної особини та обставин її зростання. Сучасні дослідження в області фізіології та психології свідчать про те, що розвиток функцій та утворення нових нейронних зв’язків у головному мозку ссавців триває усе життя від народження до глибокої старості. Однак, у різні періоди відкриваються такі собі віконечка, коли такий розвиток проходить максимально швидко і органічно, без зайвого опору з боку попереднього досвіду. Саме тому у вихованні цуценят і молодих собак спеціалісти продовжують спиратися на поняття критичних періодів розвитку, під час яких закладається найбільш сприятливий життєвий досвід, а виховання і соціалізація проходять швидко і легко.
Точка старту.

Все починається ще до народження. Варто зважати, що на фізіологічні особливості, а отже і на психічні можливості цуценят, впливає перебіг вагітності собаки. В яких умовах жила собака, чим харчувалася, який рівень стресу витривала (тренування, змагання, служба) і чи мала адекватні умови для відновлення (умови утримання, кількість часу для вигулу і відпочинку). Усе це впливає на здоров’я, фізичне і ментальне, майбутнього покоління.
Обираючи цуценя, намагайтеся дізнатися якнайбільше не тільки про родовід і титули предків, але й про умови життя мами, і умови вирощування самих цуценят.

Перший період.
Від 10-12 днів до двох місяців.

Період найбільших відкриттів для цуценят починається з появою зору і слуху, коли з’являються перші реакції на подразники із довколишнього світу.
Вже з третього тижня свого існування цуценята вже починають усвідомлювати оточуюче середовище, здатні махати хвостиками на знак позитивних емоцій, і труситися від негативних.
На 4-5 тижні цуценята перестають їсти молоко матері, і переходять на справжню їжу, маючи молочні зуби і достатньо розвинені слух, нюх, зір, здатні реагувати на зовнішні подразники.
Якщо цуценя народилося у сприятливих домашніх умовах, то з цього моменту починається знайомство і з людиною. Власник цуценят годує малечу прикормом, бере на руки, торкається так, наче це друга мама. Власне таке піклування і призводить до появи справжніх міцних стосунків тварини і людини у майбутньому. Мова йде про найважливішу подію у житті цуценяти в цей період – імпринтинг (англ. Imprinting – запам’ятовування, закарбування). Явище імпринтингу притаманне багатьом тваринам, і може стосуватися не тільки тварин свого виду, і навіть не тільки живих істот, а й речей.
Так, Конрад Лоренц, видатний австрійський біолог, який заново відкрив механізм імпринтингу на прикладі новонароджених каченят, показав як це власне працює. Першим, кого побачили пташенята у своєму житті, був власне дослідник. Каченята визнали людину своєю «мамою», і слідували за ним як за качкою.

Інший чудовий приклад – новонароджений шимпанзе Джибріль у зоопарку Малаги, в Іспанії. Мама Джибріль покинула дитинча, і працівники зоопарку запропонували малюку звичайну м’яку іграшку. Плюшева «мама» допомогла дитинчаті дочекатися, аж поки їй знайшли справжню маму. Новонароджена мавпочка притулялася до іграшки, як до живої. І що найважливіше –механізм імпринтингу дійсно допоміг маленькій шимпанзе вижити.

Отже, якщо цуценятко у першому періоді свого розвитку має позитивний досвід взаємодії з людиною, воно сприймає її як собі подібний вид, довіряє людині апріорі. Спостереження підтверджують, що цуценята, які у цей період були вирощені виключно людиною, сприймають себе саме людьми, і вже не вміють бути просто собаками – не розуміють мови тіла інших собак, не володіють притаманними виду інстинктивними навичками. Аналогічно, собаки, які не мали у ранньому дитинстві досвіду спілкування з людиною, ніколи не довіряться їй на сто відсотків.
Ще одним аргументом до раннього знайомства цуценят з людиною є те, що у віці півтора-два місяці – це дійсно «білий аркуш», відкритий світові, готовий до пізнання. Ці перші кроки закарбовуються у психіці собаки, і впливають на її реакції протягом усього подальшого життя. Саме у цей період важливо давати цуценятам багато свободи до пізнання нового.
Другий період.
Від 1,5 до 5 місяців

Влучно називати періоди розвитку саме критичними, адже, не пройшовши одного з них, тварина назавжди втрачає важливу частинку особистості, які пізніше майже неможливо надолужити.
У другому періоді провідною діяльністю цуценят є гра. Мова йде і про ігри з іншими цуценятами, і спроби гратися з дорослими особинами, і маніпуляції з предметами.

Ігри з іншими цуценятами і собаками мають на меті імітувати майбутню «дорослу» поведінку, необхідну для виживання тварини. Цуценята бігають один за одним, або зграєю за одним, хто грає роль здобичі. Так вони навчаються полюванню на здобич, що допоможе у пошуках їжі. Цуценята голосно гарчать і гризуть один одного за хутро, натхненно сваряться, імітуючи майбутні сутички дорослих у боротьбі за територію, за положення у зграю тощо. Цуценята роблять садки один на одного, вивчаючи відповідну поведінку розмноження.
Зазвичай саме у цей період цуценя потрапляє у новий дім до свого власника. І саме через свій особливий вік нова родина стикається з усіма наслідками пізнавальної та ігрової активності малюка. Цуценя гризе і трощить усе в домі не навмисно, а з цікавості. Цуценя кусає усіх за руки і ноги, гарчить, «охороняючи» свої речі не зі злості, а граючись в імітацію поведінку дорослої собаки.

Особливості розвитку нервової системи цуценятка у цей період до півроку часто призводять до скарг «Вдома ідеально слухняний, а на вулиці не чує команд, не бачить власника, лізе всюди і пробує на зуб все, до чого дотягнеться». Все це цуценятко робить не тому, що навмисно ігнорує власника. Воно дійсно може не чути і не бачити нічого, окрім об’єкта, який його зацікавив. Адже кожен вихід на прогулянку – величезна подія для малюка, усі зустрічі та знахідні цілковито нові та захоплюючі. Отже, немає сенсу злитися чи сваритися на юного дослідника, а варто дати можливість дізнатися якомога більше про цей чудовий світ довкола.

Дуже часто можна почути від власників цуценят, що ті готові йти до першого ліпшого стороннього, не віддані своїй родині. Така поведінка теж обумовлена особливостями даного періоду розвитку. Якщо у дикій природі цуценятко віком до п’яти місяців загубиться, втратить свою зграю або не матиме підтримки своїх, то шукатиме допомоги у іншої зграї. Дружня поведінка з демонстрацією животика, підібганих вушок і хвостика – лише прояв потенційної можливості порятунку на випадок біди. Більше того, якщо власник цуценятка часто і не зрозуміло для вихованця свариться, цуценятко дійсно може частіше пробувати «шукати допомоги» у сторонніх. Коли цуценя дорослішає, набираючи сил і відчуття власних компетенцій, підлабузницька поведінка згасає сама по собі.
Третій період.
6 – 10 місяців

Період статевого дозрівання вносить нові пріоритети у повсякденне життя цуценяти, відкриває нові обрії, де власник вже не відіграє аж такої важливої ролі для виживання як раніше.
Молодий собака проявляє самостійність, часом навіть агресивний до інших собак. У службових порід проявляється вроджена недовіра до сторонніх. Формується розподіл оточення на «своїх» і «сторонніх». Починають проявлятися породні якості, як то, охоронні собаки, що проявляють свої здібності, гавкаючи на сторонніх, підіймаючи галас вдома чи у дворі.
Цікаво зазначити, що деякі породи назавжди залишаються трошки «дітьми», тобто третій період починається, але так до кінця і не завершується до самого кінця життя собаки. Завдяки цьому явищу такі особини стають чудовими собаками – компаньйонами, які щиро люблять усіх людей і тварин.
Третій період розвитку цуценят остаточного формування структури зграї, ролей її учасників. Через це зміна власника у віці старшому за півроку стає для собаки складнішою, потребує трохи більше часу для налагодження стосунків.
Коло знайомств собаки – підлітка теж змінюється і звужується. Вчорашні товариші можуть ставати конкурентами, і тільки цуценята, знайомі з раннього дитинства зазвичай залишаються «друзями», вітаючись при зустрічі, можуть навіть погратися.
Загалом, дорослий, фізично і ментально, собака вже не потребує ігор з іншими собаками, тому що період опанування навичок дорослого життя закінчився у свій критичний період. Навіть всередині своєї зграї, коли в домі живуть декілька дорослих собак, вони можуть погратися символічно кілька хвилин, демонструючи свою прихильність або гарний настрій, але це вже ніяк не стосується життєво важливих потреб собаки.
Як використовувати критичні періоди розвитку цуценятка, щоб вчасно та м’яко спрямовувати його до комфортного співіснування з людьми у людському суспільстві читайте тут.