Група порід з німецькою назвою шнауцер, що походить від слова schnauze і у перекладі означає «морда», включає три різновиди:
Цвергшнауцер – маленький
Міттельшнауцер – середній
Різеншнауцер – великий або гігантський
Пращуром цих чудових собак був шнауцер типу пінчера, згадки про якого сягають ще XV століття. Його основним обов’язком був вилов щурів, проте мав собака і багато інших справ, і на пасовищі, і у дворі. Саме тому усі шнауцери – максимально універсальні по своєму призначенні собаки.
Різеншнауцер має серед пра пра предків німецьку вівчарку, чорного німецького дога і ймовірно фландрського був’є. Саме завдяки цим породам шнауцер перетворився на велетня і дістав приставку «різен».
Цікавий факт, що окрім «різен» цей шнауцер мав і інші назви. Наприклад, біршнауцер через свою роботу на охороні майна пивоварень. Не дивно, що саме Баварія є батьківщиною різеншнауцера. У ХІХ столітті породу часто називали баварський вовкодав.
День Мюнхенської виставки собак 1909 року вважається офіційним днем народження породи. Саме тоді невелика група собак, яка ще не мала загальноприйнятої назви, експонувалася як окрема порода і викликала неабияке захоплення серед глядачів. Собаки сильно відрізнялися за типом, кольором та структурою шерсті. Перші виставлені собаки були в основному із Мюнхена, і до племінної книги вони були внесені під назвою мюнхенський шнауцер. Ця назва проіснувала аж до 1923 року, коли був виданий перший стандарт породи «різеншнауцер». Цей стандарт без жодних суттєвих змін діє і сьогодні.
Завдяки своїм неймовірним робочим якостям собаки породи різеншнауцер були вивезені з Німеччини як трофеї Першої світової війни до розплідника «Красная звезда», де стали родоначальникам одразу декількох порід собак, а саме – «собаки Сталіна» чорного тер’єра і водолаза.
У різні часи різенщнауцер використовувався в охороні пасовищ, маєтків, промислових споруд, на полюванні і в поліції. Врівноваженість, рухливість, сміливість, непідкупність та витривалість, невибагливість та адаптивність до різних умов життя завдяки жорсткій шерсті, роблять різеншнауцера прекрасним службовим і спортивним собакою. У сучасному світі різеншнауцер є дуже популярною породою серед спортсменів у різноманітних кінологічних видах спорту, та й у якості компаньйона для людей з активним способом життя.
Зовнішній вигляд різеншнауцера вражає своєю міццю та величчю, особливо за умов правильного грумінгу. Класичний колір собаки – чорний, проте у стандарті є також і «перець з сіллю», а до 1925 року були ще варіанти пшеничного і зонарного окрасу. Пес породи різеншнауцер сягає маси 45 кілограм і зросту 70 см у холці. Це дійсно собака – гігант, проте це ніяк не відображається на характері різеншнауцера.
Живий та допитливий розум різеншнауцера не дає йому всидіти на місці, а високий рівень інтелекту дозволяє з легкістю засвоювати навички слухняності та й спеціальні службові задачі, особливо якщо у якості мотивацію та винагороди використовувати ігри з власником. Розвитку ігрової мотивації варто приділяти багато уваги вже у цуценячому віці різеншнауцера. Перетягування дозволять швидко навчити цуценя апортуванню, гра «Тримай – Дай» дозволить прокачувати навички переключення із активних дій до витримки і знову до активності. І найважливіше – цуценя матиме що погризти замість рук і речей господаря.
Рання соціалізація – знайомство цуценя різеншнауцера з навколишнім світом, є вкрай важливою складовою виховання майбутнього чотирилапого друга. Прогулянкам у різних нових місцях, знайомству з речами, людьми, транспортом, іншими тваринами варто приділяти багато уваги. Під час таких занять слід вчити цуценя бачити і чути дресирувальника, переключаючи увагу цуценяти на смаколики та іграшки, контролюючи рівень збудження і втоми щеняти.
Обов’язковою складовою для будь-якого службового собаки є відвідування дресирувального майданчика і заняття з кінологом у груповому форматі. Такі тренування допомагають власнику уникнути зайвих помилок у вихованні різеншнауцера. Відвідування занять зі слухняності допоможе домогтися якісного рівня соціалізованісті собаки, коли той дійсно не звертає уваги на інших людей і собак, слухається свого власника і з задоволенням виконує вправи і задачки свого дресирувальника.
Охоронні якості різеншнауцера закладені поколіннями робочих предків, тому не рідко у підліковому віці цуценя починає «включати» захисника, навіть без спеціального навчання. Слід одразу пояснити собаці яким є ваше ставлення до подібної поведінки, і як і коли її проявляти. Не варто сварити собаку за прояви своїх природних здібностей, краще перевести їх у продуктивне русло.
Дорослими різеншнауцери стають досить пізно, після двох років, тому слід зважати, що реальне використання собаки за службовим призначенням буде можливим не швидко.
Універсальність породи різеншнауцер дозволяє обрати майже будь-який напрямок спеціальної підготовки собаки. На базі ЗКД за умов продовження регулярних занять за обраним напрямком, різеншнауцер проявить себе чудовим охоронцем на курсі Захисна Служба, нюхачем на Ноузворк, спортсменом на Обідієнс, Мондіорінг, IGP тощо.
Як і будь-яка службова порода, різеншнауцер потребує від власника серйозного підходу, вимогливості, але справедливості. Порода вимагає дійсно багато часу приділяти якісним активним прогулянкам, які включатимуть і звичайну біганину, і ігри з власником, і заняття послухом, і знайомство з новими місцями та запахами.
Порода собак різеншнауцер підійде родинам з дітьми та іншими тваринами, адже різеншнауцер терпляче ставиться до усіх членів родини. Він також може бути чудовим вибором у якості першого собаки у житті. Чудово себе почуває різеншнауцер у міській квартирі і у приватному будинку. Доброзичливий до своїх, різеншнауцер з підозрою ставиться до сторонніх, включається в охорону за потреби, попереджаючи власника про підозрілу поведінку незнайомців. Для якісного життя різеншнауцер потребує довгих активних прогулянок та регулярних тренувань. Як обрати свого ідеального собаку можна почитати ось тут.
Догляд за різеншнауцером є досить специфічним через його жорсту шерсть. Вона не линяє як у інших собак, і тому потребує спеціальної процедури тримінгу, ручного вищіпування відмерлих волосинок. Стригти таку шерсть не можна, інакше вона втратить свої властивості, і собака буде мерзнути взимку і перегріватися влітку. Підстригати можна лише ті ділянки, де шерсть є окрасою за екстер’єром – задня сторона лап, морда і брови. Саме модель стрижки на морді робить шнауцерів такими особливими зовні. Борода різеншнауцера – візитна картка породи, і потребує щоденного миття і догляду.
Слід пам’ятати, що для різеншнауцерів характерними є деякі хвороби, про які слід розпитувати власників розплідників, обираючи цуценя. Мова йде перш за все про генетичні хвороби, такі як дисплазія, яку можна виявити за допомогою тестів майбутніх батьків. Собаки-носії хвороби не допускаються до використання у розплідненні. Різеншнауцери також схильні до хвороб ШКТ (порушення всмоктування кобаламіна різеншнауцерів), серцево-судинних, нервових, імунних тощо. Звичайно, що вгадати чи буде цуценя хворіти, важко, але за належного догляду є усі шанси виростити здорового активного щасливого собаку.
Збалансоване харчування, режим відпочинку і навантажень, якісні фізичні і ментальні вправи, емоційний контакт з власником, соціалізованість собаки – запорука гарного фізичного і психічного здоров’я, та довголіття.
