Відкрите питання, з яким рано чи пізно стикаються усі власники цуценят і дорослих собак – чи дозволяти своєму улюбленцю гратися з іншими собаками?
У попередніх дописах ми вже розповідали про поняття соціалізації собак та етапи розвитку цуценят, а зараз торкнемося саме аспекту спілкування з собіподібними.
Собака є соціальною твариною, яка для виживання потребує спілкування зі своїм оточенням. І якщо мова йде про собаку домашнього, то під оточенням слід розуміти і людей, і тварин. З точки зору психології відсутність контактів з тваринами свого виду називається соціальною депривацією. На різних етапах життя вона має різного ступеня наслідки для розвитку індивіду.
Ігри цуценят
Цуценя, яке відлучається від матері у дуже ранньому віці, у першому періоді розвитку, і вигодовується виключно людиною, вважає себе людиною. І зустрічаючи інших собак, не асоціює себе з даним видом тварин. Змінити світогляд такого собаки не можливо, тому що імпринтинг є невідворотним. Такий собі ефект Мауглі навпаки.
Найчастіше ми зустрічаємося із цуценятами, які пережили соціальну депривацію у другому періоді розвитку. Це саме той час, коли нові власники забирають щеня з розплідника, але не можуть одразу починати гуляти, тому що потрібно зробити щеплення, і берегти тваринку від контактів у період карантину, від тижня до двох, залежно від схеми діючого препарату. Таким чином цуценя вперше потрапляє на вулицю у віці від 4 місяців і старше, і вперше дізнається, що світ значно більший за межі домівки власника, і в ньому повно інших собак.
Саме період карантину дуже часто має величезний вплив на формування особистості цуценятка. Протягом тижнів, а то й місяців, воно хронічно відчуває соціальний дискомфорт, бо не знайомиться з собаками, або і власнику не дуже є коли приділити час малечі. У результаті на момент першого виходу на вулицю виявляється, що цуценя лякливе, невпевнене в собі, гавкає або ховається, зустрічаючи нові незнайомі речі, людей, собак тощо.
Отже, якщо ми виховуємо собаку, який живе серед людей в умовах міста, він має бути знайомий з усіма явищами оточуючого світу, чим швидше, тим краще.
Так само, як і у людей, гра у собак – вид діяльності, притаманний дитячому віку, спрямований на набуття навичок, які будуть потрібні у дорослому житті. Саме у грі песики вчяться спілкуватися мімікою та позами, притаманними їхньому виду. У грі цуценята дізнаються, з якою силою можна кусати, щоб не нашкодити другові, як показати чого хочеш, а чого не хочеш, як відвоювати своє, як запрошувати до спілкування і як закінчувати гру. Ні в якому іншому віці, окрім віку цуценят, це зробити не можливо.
Собака, який не пройшов цього навчання, не розуміє інших собак, сприймає їхні дії неадекватно, може боятися інших або стає агресивним, бо не вміє побачити демонстрацію примирення або запрошення до знайомства.
Ігри цуценят – весела розвага, яка дозволяє дати достатнє фізичне навантаження малечі, щоб удома той спокійно спав, не турбуючи власника. Але це тільки вершина айсберга та вишенька на торті тих процесів, які насправді відбуваються під час розваг песиків, і які відповідальний власник має розуміти і контролювати.
Дуже часто ми стикаємося зі скаргами на цуценят-підлітків про те, що на вулиці собака не чує і не бачить свого власника, і тільки тягне на ту галявину, де збираються місцеві собачники. І ніякі смаколики та іграшки не цікаві вихованцю, та й сама прогулянка – постійне волочіння власника у тому напрямку, куди цікаво собаці. Така ситуація складається тоді, коли власники цуценят забувають про те, що собака – унікальна істота, яка живе у двох соціальних світах одночасно, собачому і людському. І якщо на прогулянках собака має яскравий досвід лише у своєму собачому середовищі, інтерес до людини залишається тільки вдома. Як правильно організувати прогулянку з собакою читайте тут.
Щоб ігри з собаками були дійсно корисними і безпечними для цуценятка, слід пам’ятати про деякі важливі моменти.
1. Обирайте безпечне місце, перш ніж відпустити цуценя з повідка, адже команда «До мене!» ще є в процесі вивчення.
2. Обирайте напарників до гри подібного віку і бажано подібного розміру, щоб цуценя мало рівні шанси у грі потренувати ролі і мисливця, і здобичі, переможця і переможеного.
3. Контролюйте емоційний стан тварини, не допускайте перезбудження і перевтоми. Вчасно завершуйте гру, щоб цуценя не переключилося з гри на самооборону або втечу.
4. Відвідуйте ігрові майданчики з цуценям кілька разів на тиждень, щоб у щеня був час відпочити від такої діяльності, і повзаємодіяти з людським середовищем, зі своєю людською родиною.
5. Відпрацьовуйте команду «До мене!» під час цуценячих ігор, за потреби залучайте у цей процес усіх власників цуценят. Але не використовуйте цю команду, коли збираєтеся забрати цуценя з майданчика. Інакше є ризик, що у малечі утвориться негативне ставлення до команди.
6. Якщо цуценя боїться інших собак, не тягніть малюка силоміць «знайомитися», дайте йому час поспостерігати здалеку, оговтатися від шоку, що у світі взагалі можливі інші собаки
7. Контролюйте увесь процес гри, щоб ваше щеня не отримало зайвої травми, фізичної або психологічної. Тільки власник є відповідальним за здоров’я та добробут свого собаки.
Ігри дорослих собак
Дорослішання домашніх собак значно відрізняється від тварин у дикій природі, і навіть залежно від породи.
Собаки-компаньйони, які ростуть у звичайних родинах, дуже часто залишаються дітьми на все життя, тому правила щодо ігор залишаються такими ж, як ми розповідали вище. Такі песики будуть радіти грі і у рік, і у п’ять, і у десять.
Собаки службових порід, які працюють, тобто задіяні у службі, охороні, спорті, зазвичай переростають свій дитячий вік, і вже не цікавляться грою з іншими собаками, бо мають купу справ, і свого напарника-людину, з якою задовольняють потреби соціального спілкування. Таким собакам контакт з іншими просто не потрібний.
Якщо дорослі собаки знайомі з дитинства, або живуть на одній території, тобто є умовно членами однієї зграї, то при зустрічі і за гарного настрою залюбки побавляться один з одним. Але така гра не триває годинами, як у цуценят. Зустрічаючи собак з іншої зграї, робочі собаки поводяться відповідно. Впевнені у собі собаки демонструють чемне вітання, але готовність захищати свої ресурси від чужака за потреби.
Таким чином, якщо ви власник робочої собаки, то кращої компанії для вашого собаки, ніж ви самі, годі й шукати. Але і забороняти своєму собаці спілкуватися зі своїми друзяками собаками немає сенсу.
Правила гарного тону у пошуках напарників до гри.
Дуже важливо бути чемними і вихованими не тільки нашим собакам, а й власникам собак, щоб знайомства улюбленців проходили з користю для усіх учасників процесу.
1. Якщо на прогулянці ви помітили собаку, перш за все візьміть свого на повідець. Великого, маленького, дорослого, будь-якого. Адже ви не знаєте яким є той інший собака. Використовуйте намордник, якщо це потрібно.
2. Тільки після згоди власника іншого собаки можна підводити свого «привітатися». І тільки якщо знайомство пройшло спокійно, можна запропонувати собакам погратися.
3. Займайтеся вихованням і дресируванням свого улюбленця, звертайтесь до кінолога за допомогою, щоб життя у соціумі приносило тільки задоволення Вам і вашому песику.
