Непосидючий.
Метушливий.
Постійно тягне в усі боки, до усіх собак і людей.
Реактивний.
Зооагресія.
Лякливий, але гавкучий на усе, що ворушиться.
Що спільного в усіх цих «проблемах», з якими дуже часто стикаються власники собак?
Здатність стримувати себе, а точніше її відсутність.
Як навчити собаку стримувати свої емоції? Як власнику вгамувати радість, агресію, паніку собаки та стати видимим для свого собаки на вулиці?
Відповідей в Інтернеті дуже багато, цікавих і різних.
Пропозицій від цікавих спеціалістів за великі гроші ще більше.
А відповідь одна – нудна і банальна, але діюча.
Навчити собаку витримці.
Що по суті являє собою навичка витримки у дресируванні? Це здатність собаки залишатися у заданій позиції певний час. При чому не просто спати в куточку, а бути зібраним і сконцентрованим на певному об’єкті, наприклад, на своєму власникові, на іграшці або смаколику.
Зі сторони виглядає якось ну дуже просто. Що тут такого, лежить собі собака та й лежить. Але запитайте у власника такого собаки, скільки часу та енергії він вклав у те, щоб собака отак собі лежав і чекав на його команду.
А що тут такого з точки зору собаки? І чому це має працювати на здатність собаки концентруватися?
Психіка собак, як і людей, реагує на фізичний стан організму. Так, коли лабрадор радісно скаче при зустрічі з власником, який щойно повернувся додому, його серце шалено б’ється, артеріальний тиск росте, виробляється гормон адреналін, збудження накопичується і набирає обертів, і от уже пес не може зупинитися, несеться по усіх кімнатах вихорем, бо ж власник! повернувся! Схаменутися собаці дуже важко навіть фізично – серце, гормони і оте все.
Інший приклад, чіхуахуа раз на якийсь час виходить на вулицю. Він не любить гуляти, тому що вулиця для нього – терра інкогніта. Йому стає лячно, а це стрес, а це гормон кортизол. Тиск підвищується, давить у скроні, песик починає шалено захищатися від кожного зустрічного, тікати або невгамовно гавкати або навпаки кидатися на загрозу, як мишеня на кішку. Більше того, якщо такі прогулянки повторюються без допомоги тварині у подоланні цього стану, стрес накопичується і стає хронічним. І тоді вже з’являються інші поведінкові несподіванки у вигляді калюж вдома, сплюндрованого одягу та взуття власників тощо.
Пригадаймо, що нам зазвичай радять, щоб заспокоїтися? Глибоко подихати, повільно походити, випити води, зайняти зручне положення, відволіктися на щось, подивитися у далину. Усі ці поради працюють і для собаки, принаймні ті, які власник може дати своєму підопічному.
Так, радісного лабрадора можна було б покласти на спинку, почухати животик, потім запропонувати водички, і взяти на спокійну прогулянку або погратися вдома у апортування або хованки. А перед виходом на вулицю, щоб не викликати нової хвилі веселощів, можна виконати вправи з комплексу – сидіти, лежати, стояти із витримкою, хоча б кілька секунд. І поки пес чекатиме на наступне завдання від власника, мимоволі почне себе відчувати, тобто контролювати.
Переляканого чіхуахуа варто привчати до вулиці системно і систематично. Це означає, що знайомство із зовнішнім світом слід починати з власного двору, і розширювати обрії лише тоді, коли місце стане знайомим і не викликатиме бурхливих емоцій. І робити це регулярно, щодня, а не подекуди, коли є настрій. І на прогулянках, обираючи спокійне знайоме собаці місце виконувати вправи комплексу, ну ви зрозуміли.
Чому вправи «Сидіти», «Лежати», «Стояти» мають заспокійливий ефект на собаку?
Все через ту саму психіку, яка орієнтується на фізичний стан організму. Знаходячись у статичному положенні, організм сповільнюється, ритм серця і дихання нормалізується, і цей процес є сигналом для психіки, що загроза або привід для збудження минув, і можна уповільнюватися. Звичайно, що п’ять секунд стоячи, не дасть заспокійливого ефекту, а от позиція лежачи протягом кількох хвилин цілком здатна стати поштовхом для заспокоєння організму в цілому.
Але є одне «але». Лежати теж можна по-різному. Можна на дивані догори дригом, а можна лишатися напруженим як струна, готовим у будь-який момент почати діяти. Так от витримка передбачає той другий варіант, коли собака в змозі опанувати свою рухливість, але залишається зібраним і сконцентрованим.
У спортивній практиці, особливо в нормативі Обідієнс, прийнято попереджати собаку який спосіб витримки планується – напружений чи спокійний. Якщо після вправи на витримку спортсмен повернеться до собаки, то собаці можуть сказати «Лежати – Чекати», тобто бути зібраним, але спокійним. Якщо з спортсмен скаже «Лежати – Підзив», собака напружується максимально, щоб виконати наступну команду якомога швидше.
Слід розуміти, що напружене і сконцентроване очікування аж ніяк не означає розслаблення. Це короткострокова стратегія вгамування, яка допомагає зібратися. Після виконання вправ на витримку обов’язково даємо собаці активний відпочинок, можливість скинути напругу очікування, розслабитися і просто погарцювати разом із власником на знак завершення ще одного вдалого тренування.
Окрема методика роботи із заспокоєння і розслаблення при збудженні, яка допоможе і вищезгаданим лабрадору і чіхуахуа, називається протокол релаксації. Про що розкажемо іншою темою.
Отже, займаючись вихованням і дресируванням собаки, приділяйте дійсно багато уваги навичці витримки. Відпрацьовуйте витримку у різних місцях протягом прогулянки, поступово збільшуючи критерії часу та відстані, рівня сконцентрованості і таке інше.
Кожен собака повинен вміти всидіти ані руш, хоча б заради класної світлини на своїй сторінці в Мережі.
