Запорукою успіху у будь-якому навчанні є системність і систематичність.
Це означає, що заняття з собакою «коли буде час» або «як буде натхнення», уривками під настрій, не дадуть бажаного результату. Навіть якщо ви відвідуєте найкращого кінолога в місті, навіть по кілька раз на тиждень, але вдома нічого не відтворюєте, собака так і буде тягти повідець і підбирати сміття на вулиці.
Як же правильно займатися дресируванням собаки, щоб не гаяти час та гроші?
Системність.
Обравши кінолога, школу, відеокурс, книжку про дресирування, йдіть до кінця, до логічного завершення певного етапу виховання собаки. Так, наприклад, у нашому клубі є можливість проходити навчання курсами. Кожен новий курс – це сходинка на шляху до успіху.
Починаємо з Курсу для цуценят, де вивчаємо базові команди і налагоджуємо стосунки між власником і новим членом сім’ї.
Потім запрошуємо на курс «Міський собака», протягом якого навчаємо песика концентруватися на взаємодії саме з власником, не відволікатися на інших собак і людей, чемно поводитися в умовах міста на заняттях-прогулянках. Вже по завершенню цього курсу зазвичай собака цілком слухняний, з ним спокійно і весело гуляти містом, він уміє себе поводити серед людей, а власник – правильно реагувати на поведінку улюбленця, вчасно давати правильні команди, пригальмовувати погану поведінку і заохочувати правильну.
За удосконаленням взаємодії можна приходити на курс «Собака-компаньйон» або на заняття з трюкового дресирування. Для наполегливих ентузіастів є Загальний Курс Дресирування – національна програма підготовки собак.
Системний підхід дозволяє отримати повну картинку та розуміння того, як саме навчається собака, яким саме має бути навчання і до чого ви прагнете. Тільки так можна дійсно оцінити свої результати до і після.
Особливо уважними до своїх дій мають бути власники цуценят, які працюють одночасно з різними кінологами. Так само як і лікування у різних лікарів одночасно може призвести до конфлікту препаратів, так і тренування з різними спеціалістами паралельно може заплутати та загальмувати успіхи дресирувальника та його собаку.
Систематичність.
Якщо ми хочемо, щоб уже після Курсу для цуценят, наш малюк слухався, ходив поруч, підбігав за першим покликом, знадобиться приділити час виконанню домашніх завдань. Після кожного заняття інструктор-кінолог дає вправи, які потрібно виконувати вдома. Зазвичай це той матеріал, який був на занятті, і тепер потребує закріплення.
Це не означає, що протягом тижня ви маєте цілу годину щодня муштрувати хвостатого малюка. Не варто також, згадавши, що завтра заняття, намагатися осягнути все за один захід. Набагато краще і продуктивніше буде проводити навчальні сети з цуценям протягом п’яти хвилин декілька разів на день. Дуже зручно поєднати цей процес з годуванням, згодовуючи частину або і всю порцію за виконання вправ.
Поради щодо дресирування цуценя
Щоб цуценятко вчилося швидко і з задоволенням, слід дотримуватися певних правил у самостійній роботі.
1. Настрій дресирувальника.
Якщо ви втомлені або роздратовані, не починайте заняття з собакою. Найімовірніше, таке заняття не принесе бажаного результату. Для якісного заняття з цуценям, дресирувальник має бути спокійним, позитивно налаштованим, готовим вчасно реагувати на прояви поведінки підопічного, щоб якісно підкріплювати потрібні дії.
2. Настрій цуценя.
Стан цуценятка не менш важливий, ніж готовність дресирувальника. Цуценя має бути здоровим, веселим, не втомленим, досить голодним, щоб їжа або смаколики, якими мотивуємо його до роботи, були дійсно цікавими учню.
3. Емоційне заохочення.
Щиро реагуйте на поведінку вашого цуценятка. Радійте його успіхам, хваліть, коли він добре справляється з поставленим завданням. Засмучуйтеся, коли щось пішло не так, виражаючи ці емоції своїми рухами, позами, інтонаціями.
4. Самоконтроль.
Контролюйте свої рухи руками, ногами, корпусом, тембр голосу, адже усе це впливає на те, як цуценя сприймає дресирувальника і його звернення до вихованця.
5. Баланс.
Активні вправи мають перемежовуватися з пасивними. Маємо контролювати емоційний стан цуценя, не доводити його до перезбудження. Наприклад, чергувати вправи «Рух поруч» і «Витримка», «Апортування» і «Комплекс». Слідкуйте за ознаками втоми, щоб не перестаратися, і не перевантажити собаку.
6. Поступовість.
Завжди застосовуйте принцип «Від простого до складного». Збільшуючи складність оточення, послаблюйте вимогливість до якості. Не зупиняйтеся занадто довго на роботі зі смаколиками, але й не поспішайте вимагати виконання команд за «Дякую».
7. Корекція.
Якщо вам часто доводиться використовувати маркер «Ні», це означає лиш одне – щось ви робите не так. Або сила впливу замала, або сам вплив є не коректним. Потрібно підбирати інші методи і способи, які спрацююсь саме з вашим цуценятком. Собака повинен радіти тренуванням, а не очікувати на чергову порцію корекційних дій, працюючи задля уникнення негативу. Дресирування – процес творчий, і в арсеналі кінолога завжди є варіанти.
8. Погляд зі сторони.
В домашніх умовах дуже корисним і дієвим методом самоперевірки є заняття у присутності спостерігача, або відеофіксація своїх занять. Повірте, зі сторони ваш «гарний» настрій і «спокійний» голос можуть виглядати для цуценятка зовсім інакше. Багато цікавих нюансів можна помітити, переглядаючи власні відео із занять з цуценям та отримуючи зворотній зв’язок про свою роботу від кінолога або помічника.
9. Щасливий кінець.
Завжди закінчуйте заняття з цуценям на позитиві, на успішно виконаній вправі, за яку цуценя отримає багато смачного, або веселу гру з власником.
10. Мета дресирування.
Пам’ятайте, що кінцевою метою собаки має бути не їжа і не іграшка, а можливість весело провести час із власником. Свою кінцеву мету дресирувальник має розуміти і чітко уявляти ще до початку тренінгу.
Найголовніший критерій успіху дресирування цуценя – ваше особисте задоволення від занять та щастя цуценятка поряд з вами.
