Різновидів породи спанієль є неймовірна кількість: кокер, спрінгер, вельшспрінгер, кламбер, суссекс, чарльз-кінг і кавалер-чарльз-кінг, епаньол бретон, німецький, пікардійський, французький і це ще далеко не весь перелік. Окремо розглядають декоративних той-спанієлів, призначення яких є бути компаньйонами.
Спанієль – група порід, яка є попередником лягавих. Це найбільш давня порода мисливських собак, що використовується у полюванні на малого звіра.
До винаходу вогнепальної зброї, коли на звірину полювали в основному сітками, завданням спанієля було вистежити здобич, перш за все птицю. Коли пес знаходив птицю, її накривали сіткою. Для такого полювання не потрібен був великий собака, і тому спанієль справлявся із завданням на відмінно, адже має низький зріст, яскравий темперамент, значну швидкість та надзвичайну здогадливість.
Після винаходу вогнепальної зброї, роботи у спанієля не поменшало. Тепер їхньою місією стало вистежити звіра, максимально винишпоривши місцевість будь-якої складності. Знайденого звіра спанієль виганяє гавкотом прямо на мисливця. Так само вправно спанієль вишукує і приносить підстрелену здобич, навіть значно більшу за себе.
Загальна, характерна для усіх спанієлів, зовнішня ознака – довга шерсть, найчастіше м’яка та шовковиста, але не кучерява. Внутрішня характеристика, притаманна усім спанієлям – жага приносити здобич, предмети, а також працювати по сліду. Спанієлі не роблять стійку, помітивши здобич, птаха або звіра, але вміють чітко продемонструвати власнику свою знахідку.
Кокер-спанієль
Як робоча порода ідеально підходить для мисливців-містян, які не мають змоги тримати великих собак. Невибагливі у харчуванні та в утриманні, окрім хіба що догляду за шерстю. Шерсть спанієля має тримінгуватися щотримісяця.
Обираючи породу собак для родини, який би став гарним другом і компаньйоном, позитивно ставився до дітей та інших тварин, один із перших у списку завжди стає кокер-спанієль. І це не дивно, адже гарненький та привітний пес, компактного розміру дійсно ідеально впишеться як у життя родини у приватному будинку, так і у квартирі багатоповерхівки.
Саме кокер-спаніель – найбільш розповсюджений різновид серед усіх робочих спанієлів. Мабуть саме тому їх самих теж існує два різновиди – англійський (европейський) та американський. І хоча сьогодні кокер-спанієль досить рідко потрапляє на справжнє полювання, генетично – це робоча порода, з вельми поважними задатками та здібностями.
Кокер-спанієль в Англії використовувався для полювання на вальдшнепа (woodcock), від якого і пішла назва породи собак. Англійські заводчики спанієлів звертали величезну увагу саме на робочі якості собак і вели серйозну роботу по їх удосконаленню. На перших англійських виставках собак польових спанієлів поділяли за вагою: віл 11,4 кг і більше. Кокер потрапив у першу категорію. Саме ці собаки стали початківцями породи англійський кокер-спанієль. З 1892 року Англійський Кеннел клуб почав реєстрацію собак у племінній книзі саме під цією назвою.
На початку 1990-х кокер-спанієлі з Англії та США схрещували між собою і виставляли в одному ринзі. З часом різниця в екстер’єрі ставала все значнішою, тому у 1938 було вирішено не схрещувати кокер-спанієлів з різних континентів. А у 1946 стандарт саме англійського кокер-спанієля був остаточно переглянутий і затверджений, і діє до сьогодні майже без змін.
Американська версія кокер-спанієля походить від англійського, проте напрямок селекції спрямований більше у декоративний напрямок. Догляд за шерстю американського кокер-спанієля є окремим видом мистецтва для професійних грумерів, які готують собак до екстер’єрних виставок. І не дарма саме ця порода так сподобалася американцям своєю шерстю, адже колір шерсті кокер-спанієля може бути найрізноманітнішим: однокольоровим, двокольоровим, триколором, плямистий, білий з вкрапленнями від чорного до лимонного, голубий, жовтий, золотий, безліч.
Хвіст кокер-спанієля за традицією обрізали на дві третини. Сучасний гуманний підхід до розведення собак забороняє такі маніпуляції.
Дресирування кокер-спанієля
Спанієлів відносять до групи собак, які швидко розвиваються і дорослішають. А це означає, що тренування зі слухняності слід починати як найраніше, до того, як пес дозріє до підліткового бунтарства, і виховання буде стикатися з природніми інстинктами молодого собаки. Другим важливим аспектом для успіху у вихованні спанієля є тісний контакт з власником. Чим більше людина спілкується і займається зі своїм вихованцем, тим швидшим і надійнішим буде результат.
Спанієлі – дуже кмітливі собаки, однак темперамент не дозволяє застосовуватися будь-який примус. У дресируванні кокер-спанієля можливі лише позитивні методи, ігрова або харчова мотивація, рясно перемежована щирими емоціями радості та захвату від дресирувальника.
Робочий чи виставковий, спортивний чи домашній, кожен кокер-спанієль повинен пройти базове навчання слухняності, опанувавши курс «Собака-компаньйон» або «Загальний курс дресирування» і якісну соціалізацію, щоб бути тим собакою, про якого мріє власник. І зупинятися на цьому не варто. Робочі якості нишпорки будуть супроводжувати кокер-спанієля усе життя, а тому варто одразу замислитися, чим зайняти свого невгамовного мисливця. Існує багато варіантів спортивного дресирування для кокера: IBGH, Obedience, Nosework, танці з собаками та багато іншого.
Життя із кокер-спанієлем
Здоров’я породи загалом є досить міцним, немає якихось особливих захворювань, притаманних породі. Обираючи цуценятко породи кокер-спанієль, спеціалісти радять звертати увагу на тести на пателлу у батьків і генетичні тести на спадкові захворювання (хоча б сімейну нефропатію).
Разом із цуценям можна сміливо купувати і засоби для щоденного прибирання шерсті, якої буде рясно завжди. Догляд за шерстю спанієля можна оптимізувати, якщо стригти очіси на вухах, лапах, шиї та животі або одягати спеціальні захисні одежини на живіт. Краса вимагає жертв, і якщо хочеться зберегти красу спанієля, доведеться прописатися у грумерів, адже тонка густа шерсть швидко скуйовджується, потребуючи щоденного миття і розчісування, бажано спеціальними засобами. Вуха кокер-спанієля довгі і волохаті, а тому є ризик надмірного забруднення, яке швидко переростає у западення. Щоденний догляд вирішить це неподобство, але вимагає часу і уваги власника.
Прогулянки з кокер-спанієлем стануть приємними та комфортними тоді, коли собака буде напевно вміти ігнорувати їстівне і не дуже на вулиці, ходити поряд, не тягнучи поводок і виконувати команду «До мене!» з першого поклику. Усі ці навички є в нашому Курсі для цуценят, який можна опанувати у групі або індивідуально.
Присвятивши вихованню кокер-спанієля достатньо часу на початку знайомства, отримаєте відданого та надійного друга на все собаче життя для усієї родини.
