Учні нашого клубу, власники доберманів, про свою улюблену породу:
“Доберман – це енергія помножена на інтелект. Забезпечте йому достатньо фізичного навантаження та розумової активності – і половину шляху до успіху у вихованні вже здолано.
Ідеальна прогулянка з доберманом більше схожа на курс молодого бійця: пробіжки, кидалки, лазалки, хованки, раунди команд. А вже після цього, коли пару трішечки спущено, можна переходити до послуху. Найскладніше у вихованні для мене було, та й є, постійно вигадувати нові інтелектуальні ігри, тому що доберман дуже швидко все схоплює й починає нудьгувати. Ви маєте постійно пропонувати йому щось нове. Я часто відчуваю себе просто аніматором для собаки 🙂
Доберман – це службова порода, і це дійсно собака, який заточений виконувати роботу. Він не може просто сидіти й «медитувати», він має щось постійно робити. Якщо ви не дасте йому завдання, він знайде його сам, у цьому випадку ви не завжди будете раді тому, що він наробив. Тому дуже важливо також, щоб доберман відчував себе корисним, щоб у нього була «робота». Це може бути спорт, охорона, пошук, будь-яка діяльність, яка дасть собаці відчуття, що він не даремно їсть свій корм.
Про доберманів можна говорити дуже довго, це дуже особливі собаки, але, щоб не втомлювати лонгрідами, додам ще лише одне. Доберман – це, мабуть, одна з найбільш легендарних порід. Люди понавигадували про них стільки та мають таку купу забобонів, як про жодну іншу собаку. Вони й безмежно агресивні, і «зжеруть всіх навколо, а потім і вас», і «увімкнуть домінанту, а ви будете лише по стіночці вдома пересуватися»… – чого тільки я не наслухалася, коли завела добермана. Шкода, що часто власники вірять тим дурницям і одягають на ще малих цуциків срогачі або електронашійники. Мені дуже сумно бачити це, тому що добермани дуже чутливі та вразливі. Заслужіть їх любов, довіру та повагу, і отримаєте диво, про яке можна лише мріяти.”
Доберман — собака, яким захоплюються, його красою та інтелектом. Він енергійний, атлетичний, і завжди готовий до дії.
Порода була виведена в Німеччині у 1890 роках Карлом Доберманом. Його метою було вивести ідеального собаку-охоронця. Під час створення він використовував німецького пінчера, ротвейлера, бельгійських та тюрингських вівчарок, веймарських та інших гончаків. До речі, доберман – це єдина порода, яка першочергово виводилася для захисту людини. Спочатку найважливішими характеристиками добермана були сила собаки та непохитний характер, безстрашність та щира агресивність.
Можливо, саме тому добермана часто описують, як агресора та кровожерного собаку. Подивитися хоча б у фільмах — це завжди злий і страшний собака, що виходить з темряви, з очима, що світяться, і оголеним оскалом зубів. У реальному житті все не так жахливо. У селекції породи вже давно усунули надмірну агресію, властиву раніше цій породі. Призначення породи сьогодні: службова, може використовуватися як розшукова, захисна, охоронна, пошукова – рятувальна, спортивна.
Сучасний доберман – це собака-компаньйон з високим інтелектом, який віддано любить свою сім’ю. Він завжди радий спільним заняттям з господарем дресируванням, грою, прогулянкою чи подорожжю, а при загрозі господареві або члену сім’ї завжди стане на захист, при цьому в атаку піде тільки в крайньому випадку.
Це дуже енергійна та активна порода, а іноді навіть гіперактивна, і до цього потрібно бути готовими. Для добермана дуже важливі регулярні заняття дресируванням та фізичні навантаження досить високої інтенсивності. Дорослому доберману ніяк не вистачить короткої прогулянки на повідку або кількох кіл по двору зі зграєю сусідських цуценят. Відсутність систематичних та грамотно побудованих занять дресируванням, а також якісних фізичних та розумових навантажень може призвести до появи проблем у поведінці, агресії, протестній поведінці, випадкових покусів та псування майна власника.
Особливості виховання добермана
Доберман легко навчається, завжди радий тренуванням та новим цікавим командам та трюкам. Дуже орієнтований на людину, в зв’язку з чим йому буває складно залишатися на самоті. Саме тому цуценя добермана необхідно привчати до його місця, бажано привчати до клітки чи боксу. І головне – відразу привчати цуценя до того, що іноді воно залишатиметься одне, і в цьому немає нічого страшного та жахливого. Малюк доберман повинен спокійно відпускати господаря спочатку в іншу кімнату, а потім і на вихід з будинку, не вмикаючи панічний гавкіт і скиглення. Про те, як привчати собаку до місця читайте тут.
Господар добермана в дресируванні має бути наполегливим, і в жодному разі не піддаватися чарам його наївних пустотливих очей, інакше собака швидко зорієнтується в ситуації та візьме над вами шефство. Доберман завжди намагатиметься дозволити собі більше, як би перевіряючи дресирувальника на міцність.
Уважний доберман з дитинства вміє вловити найтонші зміни в стані та настрої господаря, тому ваш настрій як дресирувальника дуже важливий у взаємодії з собакою. Прекрасних результатів у відпрацюванні навичок слухняності можна досягти без грубого втручання. Вам знадобиться заряд гарного настрою, і запас ласощів та іграшок для розвитку та зміцнення харчової та ігрової мотивації вашого вихованця у процесі занять. Кожен власник добермана вам скаже, щоб добитись від добермана ідеального послуху, потрібно любити свого собаку і вкладати в нього час та позитивні емоції.
Чим раніше ви почнете інвестувати у виховання цуценя добермана, тим швидше почнете отримувати дивіденди у вигляді захоплених поглядів перехожих, які проводжають граціозного собаку, що віддано заглядає в очі господаря.
З першого дня появи цуценя в будинку ви повинні встановити чіткі правила проживання для всіх членів сім’ї, включаючи малюка. Він повинен відразу дізнатися всі межі дозволеного: можна щеняті на диван чи ні, можна щеняті кусати за руки ваших дітей чи ні, можна щеняті ганятися за вашою кішкою чи ні. Напівтонів у цьому питанні не буває. Що можна маленькому цуценятку, те саме буде можна і дорослому собаці.
Усі члени сім’ї, в якій з’явився доберман, повинні виступати єдиним фронтом, і вимагати від собаки тих самих «можна» і «не можна». Не залишайте маленьких дітей наодинці із цуценям. Навіть будучи малюком, він може випадково завдати дітям шкоди, просто намагаючись уникнути тиску або навпаки розігравшись. Забезпечення безпеки оточуючих та собаки – святий обов’язок власника добермана.
Як тільки карантин після щеплень цуценя закінчено, і ви виходите на прогулянку, ваш шлях повинен лежати на дресирувальний майданчик до професійного інструктора-кінолога, який не тільки знайомий з вашою породою, а й з сучасними методами дресирування без парфорсів і зашморгів, без коригувальних амуніцій для тримісячних щенят. Якщо ви досвідчений собачник зі стажем, то розумієте, якою важливою є рання соціалізація для цуценя, і як легко і продуктивно вона з’являється саме на групових заняттях з кінологом.
На прогулянках із цуценям добермана слід приділяти багато уваги зміні обстановки. Маля має побачити якнайбільше різних місць, почути багато різних міських звуків, познайомитися із запахами міста. І ця робота триває до року і більше, щоб на кожному етапі розвитку, в періоди страхів, доберман був адаптований і готовий до всього, що може зустрітися йому на шляху.
Догляд та утримання добермана
Доберман не вибагливий у щоденному догляді. Гладка і коротка шерсть потребує періодичного чищення. Ліняє собака цілий рік, особливо у весняно-літній період. Через тонку коротку шерсть доберману не підійде вольєрне утримання, тільки в квартирі або в будинку, а на прогулянці в холодну пору року собаку треба буде одягати. Годування має бути збалансованим, натуральне чи сухе високої якості.
Доберман досить витривалий собака, проте зустрічаються серцеві хвороби та алергічні реакції на деякі продукти.
Інструктор-кінолог клубу Ніна: «Я власник добермана вже майже три роки, і жодного разу не пошкодувала про вибір породи. Добермана треба розуміти і любити, це норовливий собака. Але кохання це взаємне і назавжди. При правильному дресируванні – це чудовий собака-компаньйон для активних людей з характером. Вона просто так ніколи не вкусить і не нашкодить господареві чи члену сім’ї. А якщо так трапилося, винний буде лише господар, який не виховав собаку належним чином. За натурою собака дуже ніжний і прив’язливий до людини, він є повноцінним членом сім’ї. Купуючи добермана, необхідно зважити всі за і проти, переконатися в тому, чи готові ви бути відповідальним власником. А при вихованні звертатися до кінологів, які допоможуть вам розкрити весь потенціал свого собаки.”
