“Ой, це ж собачка з мультика!” – Найчастіше чують господарі далматинів. Завдяки своєму зовнішньому вигляду далматина складно сплутати з іншими породами. Напевно, немає такої людини, яка б не впізнала цих неймовірних собак.
Далматин або далматський собака – це граціозна і елегантна порода середнього розміру, яка має міцну та атлетичну статуру. Шерсть густа та коротка, має біле забарвлення. По периметру всього тіла вкрита плямами чорного чи коричневого кольору.
Цікавий факт: якщо плями далматину чорно-білі — чорний ніс, якщо коричнево-білі — коричневий ніс.
Це одна з найдавніших порід, перші згадки про яку датуються роками до нашої ери. Офіційною версією вважається, що свою назву вони отримали від назви області – Далмації, Балканського півострова, розташованого на території сучасної Хорватії та Чорногорії. Цю версію підтримує книга Томаса Вімпела – «Історія чотирилапих», опублікована 1781 року. Автор описує назву острова та плямистих собак, які проживають там. Також існує думка, що батьківщиною цієї породи можна вважати Грецію, де були знайдені останки предків нинішніх далматинів. Аристотель пише, що плямисті собаки допомагали мисливцям в Індії.
Далматини одна з небагатьох порід, яка тримає в таємниці своє походження й дотепер. Спогади про цю породу можна знайти у багатьох культурах.
За старих часів породу далматин можна було назвати широкопрофільною. У Франції та Німеччині їх використовували як мисливців. Вони брали участь у лові щурів, і потім у полюванні на птахів і кабанів. З 1665-1670 років в Англії їх почали брати у супровід карет. Далматини виконували роль охоронців від розбійників чи диких звірів, що призвело до зміни зовнішнього вигляду. Через бійки представникам цієї породи купірували вуха. І лише 1895 року вийшов закон про заборону купірування вух у далматинів.
У США плямисті собаки також залишили слід в історії. У деяких джерелах сказано, що далматини виконували роль караульних собак за часів Другої світової війни. Собаки допомагали тримати зв’язок, доставляли їжу, воду та ліки військовим. Також були на службі у пожежників. Коли надходив виклик про пожежу, перед каретою біг далматин і розганяв усіх гавкотом, а потім охороняв карету та коней до повернення пожежної бригади. Пізніше представників цієї породи було помічено і у цирковій сфері. Звідси й пішли такі назви як: каретний собака, леопардовий собака, пожежний та цирковий собака.
Предками далматинів вважають гончаків, пойнтерів та мармурових догів, від яких з’явилися знамениті цятки. Мало хто знає, що народжуються далматини абсолютно білими, а ось цятки з’являються через пару тижнів, а в деяких додаються нові протягом усього життя. Еталоном вважають плями ідеально круглого розміру.
Цікавий факт: не існує однакового «малюнку» цяток у цій породі. Кожен представник унікальний.
Правильна назва породи – далматин, а не далматинець. Перекручувати назву стали після виходу відомого диснеївського мультика «101 далматинець» у 1961 році, але й нині більшість не знає справжньої назви породи.
Пік популярності плямистих собак припадає на 1997 рік, коли вийшли перші серії мультсеріалу, а потім фільму. Але не тільки популярність, а й зла доля випала далматинам. Через зовнішній вигляд і мультяшний образ, їх стали масово заводити люди, які нічого не знали про призначення та характер цієї породи. Як підсумок, багато представників далматинів опинилися у притулках. Господарі не були готові до того, що це дуже активна порода.
Далматські собаки чудово навчаються, мають високий інтелект, і щоб не повторити сумну долю предків, займатися дресируванням цієї породи потрібно з перших днів появи цуценя в будинку. Поки минає період карантину, привчайте малюка до його клички, до місця, багато грайте іграшками. Приділіть увагу вибору клубу та кінолога, з яким займатиметеся в майбутньому. Можна запросити додому інструктора-кінолога, який підкаже з чого розпочинати перші кроки у дресируванні далматина. Як тільки зробили щеплення і можна виходити на вулицю, записуйтесь на групові заняття.
Для цієї породи важливо навчитися тримати увагу на господарі за сильних подразників. За рахунок своєї невгамовності та великої енергійності молоді далматини постійно тягнуть господаря на повідку. Щоб собака не душив себе, а господар не був прикрим непорозумінням на тому боці повідця, важливо вивчати команду «Поруч» із першими виходами на вулицю.
Плямисті собаки чудово орієнтовані на їжу, за смачні ласощі готові на все, що дуже допомагає у дресируванні. Також вони великі ігруни, що добре сприяє переходу з харчової на ігрову мотивацію.
За рахунок своєї тямущості, плямисті собаки не терплять монотонності. Для дресирування далматина потрібно підбирати індивідуальний ключик. Дуже важливо, щоб навчання будувалося на методах, які не включають больовий вплив. Далматини мають чудову пам’ять і, якщо образити далматину, він буде це пам’ятати дуже довго.
Далматські собаки дуже прив’язані до господаря. Намагаються постійно бути поруч, дуже люблять тактильне спілкування. Часто їх можна порівняти з кішками, які з радістю підставляють спинку або мордочку для улюблених почухування.
Ця порода не любить залишатися сама в квартирі, особливо на довгий час і на постійній основі. Якщо у вас робота займає більшу частину дня, потрібно добре продумувати сценарій прогулянок, на яких далматин отримуватиме достатнє розумове і фізичне навантаження, щоб під час вимушеної самотності, собака не трощила будинок, а просто відпочивала поки чекає повернення улюбленого господаря.
Останнім часом далматини знову почали набирати популярності, і стають частими гостями на наших майданчиках, де разом із господарем навчаються осягати ази дресирування. Як було сказано раніше, далматський собака, який добре навчається. Вони чудово освоюють різні навички та відвідують різні курси. Добре показують себе в нормативах слухняності, а також з легкістю долають перешкоди та трюкове дресирування.
Сьогодні призначення далматинів – собака-компаньйон. Вони мають гарний та врівноважений характер, дуже доброзичливі та кмітливі. Добре уживаються з дітьми та іншими домашніми тваринами. Вони чудові няньки для діток, завжди підтримають їх пустотливі ігри. Якщо порівнювати з іншими породами, далматин дорослішає пізніше, господарі кажуть, що це «вічні діти».
У догляді за далматинами є свої плюси та мінуси. За стандартом далматини мають густу та коротку вовну без підшерстя, але є й винятки. Народжуються собаки з довгою шерстю, які не відповідають стандарту, тому й маловідомі. Цікавою особливістю такої вовни є те, що вони менше линяють, ніж короткошерсті. Період линяння триває практично цілий рік, і якщо ви не любителі екзотичної «приправи» до всіх страв, але дуже любите далматинів, можна розглянути довгошерстих представників породи.
Боротися з великою кількістю вовни у гладкошерстих собак допоможуть гумові щітки, якими потрібно прочісувати шерсть раз на 2-3 дні. Приємним бонусом до великої линяння, можна вважати те, що плямисті собаки не мають специфічного запаху.
За рахунок білого забарвлення шерсть постійно мажеться. Але це не лякає справжніх любителів породи. Власники далматинів постійні гості зоомагазинів, у відділі шампунів та одягу, а в будинку є окреме місце, де зберігаються весняно-осінні дощовики та зимові комбінезони-жилетки.
Іноді далматини народжуються глухими. Тому перед покупкою цуценя ми рекомендуємо відвідати кілька розплідників, де ви зможете поспостерігати за поведінкою малюків. Не беріть першого цуценя, яке сподобалося, якого рекомендує заводчик. Важливо перевірити реакцію далматинчика на зовнішні подразники, щоб унеможливити генетичні вади. Перевіряти потрібно ретельно, адже є випадки, коли собака добре чує одним вухом та повністю глухий на інше.
Ще одним мінусом у здоров’ї далматинів є схильність до алергії. Як і багато собак білого окрасу, вони часто страждають на дерматити, демодекоз, різноманітні харчові алергії.
Далматин дуже активна порода, яку краще утримувати у приватному будинку, де він матиме постійну територію для вільного вигулу. Однак і квартирний зміст цілком влаштує далматину, якщо господар даватиме достатні та правильні фізичні та розумові навантаження. Собаки цієї породи досить енергійні та витривалі, завжди раді скласти компанію господареві в тривалих піших прогулянках, готові бігти за велосипедом або просто гратися з м’ячиком. Далматини чудово підійдуть активним людям, які готові приділяти багато часу своїм невгамовним вихованцям.
