Намордники, халті або недоуздки – це амуніція, яка одягається на морду собаки.
Намордники є такою ж важливою амуніцією, як і повідці з нашийниками. Без намордника вам із собакою не можна з’являтися у громадських місцях, не можна користуватися громадським транспортом, не вдасться здати мінімальний норматив «Собака-компаньйон», який потрібен у місті Києві для собак зі списку «особливо небезпечних».
Світ зооіндустрії надає величезний вибір намордників на породи від алабаїв до чихуахуа та навіть французьких бульдогів. Намордники потрібно правильно підбирати та використовувати:
• Намордник повинен сидіти щільно, не бовтатися на собаці, але в той же час не повинен викликати дискомфорт ні по ширині, ні по довжині, ні по висоті.
• Висота намордника повинна бути такою, щоб собака мав змогу відкрити рота, загавкати, при необхідності попити води. В іншому випадку собака ризикує отримати тепловий удар і навіть напад клаустрофобії.
• Від передньої стінки намордника до носа має бути проміжок, ніс не повинен упиратися в намордник.
• Не можна одягати намордник через голову, потрібно завжди розстібати ремінці.
• Намордник повинен надійно фіксуватися на голові собаки, щоб той не міг випадково або самостійно зняти його лапою
• Собака не повинен залишатися в наморднику без нагляду власника.
В ідеалі купувати намордник варто разом із собакою, щоб прямо в магазині приміряти варіанти та обрати найбільш підходящий.
Спеціалізовані намордники для роботи в захисному розділі, за прикладними програмами дресирування «Захисна служба», «Собака супроводу», краще звертатися за індивідуальним пошиттям намордника. Фахівець з амуніції зніме заміри морди та голови вашого собаки саме ті, які потрібні для виготовлення якісного та надійного виробу.
Ударні намордники використовують для собак, які працюють у спеціальних структурах як штурмові. Цей намордник посилений усередині металом, а зверху оброблений шкірою. Вибираючи такий намордник, важливо ретельно підбирати розмір, щоб робота в ньому не завдавала болю самому собаці.
Намордники закритого типу, з сіткою на морді, в більшості випадків використовують для того, щоб собака не зміг підняти із землі заборонені речі, залишки їжі чи отруту. Для цієї мети можна використовувати намордники із металу або пластику.
Металеві намордники досить важкі, в холодну пору року такий девайс може морозити ніжні ділянки шкіри собаки, а влітку обпікати від нагріву. Пластикові намордники для повсякденного використання максимально зручні, хоч і не дуже довговічні, якщо використовувати часто і на активному собаці, який тільки вчиться носити цей вид спорядження.
Шкіряні намордники красиво виглядають, але для повсякденного використання не дуже зносостійкі. Шкіряні стрічки сітки кріпляться металевими заклепками, які згодом іржавіють. Після намокання шкіра намордника грубіє, якщо не встигнути вчасно та якісно висушити виріб. Зберігати шкіряні намордники теж слід з обережністю, щоб при висиханні він не деформувався. Змінюючи свою форму та м’якість, шкіряний намордник може призвести до натирання морди собаки.
Медичні намордники або фіксатори виготовляються із тканини. Вони щільно охоплюють морду і не дають вихованцю завдати шкоди ветеринару чи собі. Однак морда собаки при цьому щільно закрита, інакше в такому захисті немає жодного сенсу. Використовувати такий намордник у звичайному житті не варто, якщо не для декору.
Халті чи недоуздок – щось між повідцем і намордником, спорядження, підглянуте собачниками у конників. Під мордою має кільце, яке пристібається до нашийника і повідця або відразу до повідця. Цей вид спорядження переважно вибирають для корекції поведінки чи повного контролю собаки, які тягнуть повідець чи підбирають із землі. У невмілих руках халті може травмувати шию тварини. Особливо небезпечно використовувати такі види корекції з цуценятами. Чи варто використовувати халті для дресирування вашого собаки і як це зробити, вам розповість кінолог.
Привчати до намордника, як і до інших видів амуніції та одягу слід поступово, не завдаючи тварині зайвого стресу.
Намордник на собаці, який спокійно ставиться до цього спорядження – ознака її повної та беззастережної довіри до своєї людини, яка бере на себе відповідальність за життя та добробут свого вихованця.
